Сочевиця в Канаді

 

        Економіка штату  Саскачеван (Канада) традиційно базувалася на одній культурі. Тут щорічно вирощувалося біля 7 млн. га пшениці, переважно ярої твердої. В 1970 році під бобовими тут було зайнято не більше 1000 га, під сочевицею біля 600 га, а під горохом 240 га. В 2015 році в Канаді сочевиця займала майже 1 598 500 га, а валовий збір зерна склав        2 372 900 т, гороху 1 489 430 га і 3 200 000 т відповідно. Таким чином горох та сочевицю там можуть розглядатися як успішні “нові” культури, які допомогли згладити проблеми, характерні для однобічно розвиненої економіки.
        

Звісно, таке істотне збільшення виробництва цих культур не можна вважати спонтанним. Ґрунтовні наукові дослідження, доповнені розширеною демонстраційною програмою, плюс сприятливі економічні обставини, лежали в основі  успіху. 
       

Належне в цій історії потрібно віддати Науково Дослідній Раді Канади, яка в 1971 році за сприяння уряду штату Саскачеван організувала Центр удосконалення рослин (CDC) при Саскачеванському університеті. Головним фронтом діяльності якого було  дослідження і “розкрутка” рослин нових для штату до рівня, на якому вони були б економічно вигідними. Команді, яка складалася із: селекціонерів, спеціалістів по захисту рослин та якості продукції, було поставлене довготермінове завдання - вивчення і впровадження у виробництво сочевиці і гороху на території штату. Лише взаємодія спеціалістів з різних дисциплін у цій команді в поєднанні з конкретною ціллю, досягнення якої передбачалося за певний проміжок часу, сприяли поширенню цих культур у західній Канаді. Впровадження сочевиці і гороху в індустрію штату Саскачеван  може служити уроком по методиці перетворення нових культур в комерційні.
Вперше сочевицю в комерційних цілях в Саскачевані спробували вирощувати в 1969 році. Це було зроблено в період значного перевиробництва пшениці, коли фермери були у відчаї від низьких закупівельних цін на їх традиційний продукт. Тоді компанією Піонер Грейн Ко. Лтд. була завезена “чілійська” сочевиця із США. До 1973 року площі під нею зросли майже до 6000 га, але виробництво різко скоротилося так як не було розроблено регіональної технології вирощування та відповідних сортів. В 1974 році вона займала лише 240 га.
        

Тим часом Центром удосконалення рослин при Саскачеванському університеті було створено колекцію вихідного матеріалу для селекції сочевиці (1972 р.), а також ініційовано серію досліджень, спрямованих на вивчення: норми висіву, строків сівби, методів сівби, глибини загортання насіння, хімічних та агротехнічних методів захисту рослин а також терміну збирання.
     

 Пакет агро-прийомів по вирощуванню сочевиці був розроблений на 1976 рік, але він ще не був випробуваний у виробничих умовах. Тоді Фондом по впровадженню нових культур у сільське господарство Канади було спонсовано трирічну програму по демонстрації цього пакету агро-прийомів на полях фермерів в штатах: Альберта, Саскачеван і Манітоба.
      

Не обійшлося тут і без щасливого збігу обставин. В перший рік один із десяти фермерів, що приймали участь у цьому проекті, мав просто грандіозні результати. Він вирощував 120 га сочевиці, і робив все в точності, як йому радили. Погода також була сприятливою. В результаті цей  кооператор мав урожай більш ніж 20 ц/га насіння - в два рази більше ніж отримували до цього. Це звучить як дуже успішна історія, але це ще не все. В інших регіонах Північної Америки, які спеціалізувалися по виробництву сочевиці, штатах Вашингтон та Айдахо, в цей рік була надзвичайна посуха і урожай сочевиці там становив менш ніж 30 % від звичайного. Брокери уже мали контракти на закупку зерна сочевиці, але її виявилося надзвичайно мало. Вони дізналися, що в штаті Саскачеван була деяка кількість не законтрактованої сочевиці, і в результаті конкуренції між ними, урожай був проданий за ціною 770 $ за тону, проти 250 $ у минулому році. Удачливий фермер із Саскачевані отримав більш ніж 1500 $ з кожного гектару. Новина про цей успіх поширилася по всьому штату із швидкістю вогню в преріях. Після цього виробництво сочевиці почало стабільно зростати, окрім декількох років 1983 і 1988 - коли була дуже низька  ціна.  Важливим в нарощуванні і закріпленні досягнутих результатів було відшукання вигідних і надійних ринків збуту продукції.
      

Сьогодні Канада є одним з найбільших виробників сочевиці в світі. Лише в штаті Саскачеван  в 2015 р. площі під нею становили 1420 000 га, середня урожайність - 1,7 ц/га. В західній її частині (преріях), сочевиця стабільно  дає більший прибуток з гектару ніж головна для цього регіону культура – тверда яра пшениця (крім 1983 року). Це є вирішальною складовою успіху. Але він був би не можливий без відповідної наукової, фінансової основи та демонстраційної програми.
     

Важливою складовою успіху, була також ефективна селекційна програма по сочевиці. В університеті Саскатуну було створено більше 30 нових сортів сочевиці. А такі сорти як Laird та CDC Maxim CL висівалися на площі більшій 700 тис. га кожен, являючись абсолютними лідерами серед сортів сочевиці світу по «вирощуваності». Вчені інституту ведуть успішну роботу по підвищенню резистентності сортів сочевиці до хвороб. А також в 2007 р., в результаті співробітництва з компанією БАСФ Канада, тут з використанням хімічного мутагенезу було виділено мутацію, яка надавала сочевиці стійкість до гербіцидів імідазолінонів (Півот, Пульсар, Євролайтинг). Сьогодні більшість сортів вирощуваних в Канаді мають цей ген, гербіцидо-стійкі сорти займають більше 90 % площ сочевиці в Канаді і США. При цьому слід відмітити, що ген стійкості до гербіцидів імідазолінонів є продуктом мутагенезу, а не трансгенних технологій. Тому жодних обмежень щодо використання і споживання сортів які містять в своєму складі цей ген, в світі не існує. Нижче наводиться деякі сорти сочевиці створені в Канаді, та коротка їх характеристика.
     

        Зеленонасінні сорти сочевиці розділяються на ринку Канади на три класи: велика зелена, середня зелена і дрібна зелена.
CDC Glamis, CDC Plato, CDC Grandora, CDC Greenl, і CDC Sovereign крупно насінні сорти, стійкі до аскохітозу, CDC Improve CL і CDC Impower CL – нові сорти крупнонасінної зеленої сочевиці стійкі до гербіциду Євролайтинг.
CDC Impress CL, CDC Imigreen CL, CDC Meteor, CDC Richlea – середньо насінні сорти. CDC Imigreen CL і  CDC Impress CL стійкий до гербіциду Євролайтинг.
CDC Milestone,  CDC Imvincible CL , CDC Viceroy,  Eston – дрібнонасінні зелені. CDC Imvincible CL - стійкий до гербіциду Євролайтинг.

      Сорти червоної сочевиці: CDC Ruby, CDC Rosetown, CDC Rosebud,  CDC Robin, CDC Redbow, CDC Imperial CL,  CDC Impala CL, CDC Blaze,  CDC Cherie, CDC Dazil CL, CDC Imax CL, CDC Impact CL, CDC Maxim CL, CDC Redberry, CDC Redcliff, CDC Redcoat, CDC Red Rider, CDC Rouleau. З них CDC Maxim CL, CDC Impact CL, CDC Imax CL, CDC Dazil CL, CDC Impala CL і CDC Imperial CL - стійкі до гербіциду Євролайтинг.
      

      Індикатором дієвості наукової роботи, є створення фермерами, які спеціалізувалися на виробництві бобових «Організації по удосконаленню бобових культур в Саскачевані». На рахунок цієї організації в обов’язковому  порядку відчислюється 0,5 % від усіх торгових операцій з бобовими культурами. Отримані кошти використовуються для організації наукових досліджень, та сприяння розповсюдженню продукції, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Більше інформації можна найти на сайтах:
http://www.agriculture.gov.sk.ca/
http://saskpulse.com/

 

Назад до змісту

Copyright © 2012 All Rights Reserved [ Головна ][ Про автора ][ Контакти ][ Продукція ][ Трейдери ]